Зупинка і стоянка

15.07.2015

Зупинка і стоянка

Питання, пов’язані з зупинкою і стоянкою, часто є причиною непорозумінь між водієм та співробітниками ДАІ. У містах порушення правил зупинки і стоянки є, мабуть, одним з найбільш поширених порушень ПДР — дійсних або уявних.

Правда, після внесення змін до Купап у співробітників ДАІ відібрали повноваження вилучати номерні знаки з метою «забезпечення оформлення порушень», і гострота проблеми знизилася. Адже знімали номерні знаки, як правило, саме з автомобілів, припаркованих з порушенням ПРАВИЛ дорожнього руху, в результаті чого власник на тривалий час втрачав можливість користуватися машиною. Зараз мова йде лише про адміністративне стягнення за порушення ПДР. Це, однак, не означає, що з накладанням такого стягнення, якщо це робиться явно неправильно, потрібно погоджуватися.

Кожен водій повинен чітко знати різницю між зупинкою і стоянкою. Згідно п. 1.10 ПДР, зупинка — це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів або завантаження (вивантаження) вантажу, виконання вимог ПДР (пре-надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора і т.п.). Відповідно, стоян-ка — припинення руху на час більше 5 хвилин з причин, не пов’язаних з посадкою (висадкою) пасажирів або навантаження (ви-грузьке) вантажу, виконання вимог ПДД (надання переваги в русі, виконання вимог регулировщи-ка, сигналів світлофора тощо). Навіщо це потрібно?

Справа в тому, що на практиці зустрічаються ситуації, коли по-виробника карають за стоянку в місці, де вона заборонена, але дозволена зупинка. І ось тут інспектор, що склав про-токола, повинен надати докази того, що «припинення горіння-щення руху» тривало більше 5 хвилин і не було пов’язано з вантаженням-вивантаженням.

Реально такі докази надати практично неможливо-можна, якщо автомобіль не завалений по самі ручки дверей снігом, що випав тиждень тому. У спірних випадках водій мо-може вказати у своїх поясненнях до протоколу, що зупинка про-должалась менше 5 хвилин або була пов’язана з вантаженням-вивантаженням (наприклад, один чоловік тягав до машини кілька мішків доста-точно тривалий час), а тому стоянкою не була.

Треба пам’ятати і про те, що дія знаків «зупинка заборонена» і «стоянка заборонена» поширюється лише на той бік дороги, на якій вони встанов-ни. У разі пред’явлення претензій з боку співробітника ДАІ і складання протоколу водій повинен вказати у своїх пояснени-ях, що зупинився на іншій стороні дороги, а не на тій, що про-значена знаком, і послатися на відповідне положення ПДР. Перелік місць, де заборонена зупинка або стоянка, наведений в ПДР, є виключним. У всіх ос-них випадках обмеження на зупинку або стоянку можуть вво-диться тільки засобами регулювання руху, дорожніми знаками чи розміткою.

Обмеження, не передбачені ПДР, можуть вводитися мо-посадовими владою у відповідному порядку на окремих ділянках-ках, які позначаються при цьому відповідними знаками. Але вони не мають права забороняти стоянку на територіях певного типу або, наприклад, скрізь, крім охоронюваних стоянок, в нічний час.

Все ж такі казуси відбуваються і, на жаль, нерідко. Якщо води-теля притягають до відповідальності за такі «порушення», то у своїх поясненнях він повинен зазначити: «Зупинка (стоянка) здійснювалася. (назвати місце). В даному місці ПДР осту-новка (стоянка) не заборонена. Забороняють її знаки відсутні. 4.2 ст. 41 Закону встановлює: «Питання орга-організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України». Тому встановлення яких-небудь обмежень, не передбачених ПДР, на місцевому рівні не відповідає вимогам-ковим основам закону і, отже, вимогам ст. 19 Конститу-ції України. Крім того, ст. 122 Купап, ч. 2, якою передбачається відповідальність за порушення правил осту-новки і стоянки, встановлює відповідальність за порушення саме ПДР, а не інших підзаконних актів або актів місцевих органів влади. Вимоги ПДР мною не порушені. На цій підставі вважаю себе невинним у вчиненні адміністративного-тивного правопорушення».

При розгляді справи суддею слід заявити клопотання про закриття справи за відсутністю складу адміністративного пра-вонарушения, обґрунтувавши його тими ж аргументами.

Окрема тема, і притому надзвичайно «хвора», — це сто-янка транспортних засобів в житлових районах. Що особливо актуально у великих містах, де більшість автомобілів, при-належних приватним власникам, не забезпечені гаражами або охороняються стоянками.

Правда, рейди ДАІ з метою покарання за порушення правил стоянки власників автомобілів, зберігають їх біля будинків, сей-годину рідкість. Але досить поширеним є інше явище: якщо машину обікрали або знівечили, викликані співробітники міліції намагаються виставити в ролі порушника ПДР самого потерпілого, зваливши на нього, таким чином, хоча б частину відповідальності.

Робити це дає можливість формулювання пп. «б» п. 26.2 ПДР, згідно з якою у житловій зоні забороняється стоянка транс-кравців засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розпоряд-речення, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів. Застосування такого формулювання дає можливість співробітникам міліції вва-тать стоянку практично в будь-якому місці житлового району порушенн-їм ПДР і діяти відповідно.

чи мають вони Рацію? Давайте подивимося.

По-перше, в будь-якому житловому районі є асфальтований-ні майданчики, які призначені спеціально для стоянки транспортних засобів і ні для чого іншого. Це і є «спеці-ально відведені місця». Дорожніми знаками вони зазвичай не позначені. Але ПДР і не вимагають, щоб такі місця в межах житлових зон були позначені засобами регулювання дорожнього руху. (До речі, більшість платних стоянок Спілки автомобілістів ними не позначені теж.) Тому на цих майданчиках стоянка транспортних засобів буде законною.

Крім того, що таке житлова зона?

1 П..10 ПДР дає таке визначення: «Житлова зона — дворові території, а також частини населених пунктів, позначені до-рожным знаком 5.31». Розділ 5 додатка 1 ПДР уточнює: «Від-окремі дворові території знаками 5.31 і 5.32 не позначаються, але в них діють вимоги розділу 26 цих Правил» (тобто правила руху в житловій зоні).

Співробітники міліції будь-яку територію, розташовану не-далеко від житлових будинків, вважають «окремої дворової території-їй» з усіма витікаючими наслідками. Однак насправді це, як правило, не так.

Більшість населення великих міст (та й не тільки круп-вих) проживає в сучасних житлових масивах. Такі масиви являють собою складне переплетення проїздів (як правило, наскрізних), територій шкіл, дитячих садків (як правило, огоро-ваних), зелених насаджень, що стоять між ними житлових будинків та інших будівель, що забезпечують інфраструктуру — медичних, комунальних, торговельних установ.

Такий житловий масив — ніяк не «дворова територія». Це — частина населеного пункту. Вона, не будучи позначена відповід-ствующими дорожніми знаками (чого, як правило, не буває), статусу житлової зони у відповідності з ПДР не має. Тут дейст-вують загальні правила, передбачені для руху в населений-них пунктах.

Архітектура подібних масивів така, що виділити «окре-ні дворові території» немає можливості. Ось, наприклад: від проїжджої частини вулиці відходить в’їзд в житловий район, з однією сторо-ни від нього — будівля кінотеатру і майданчик для паркування («виступ» проїжджої частини, ніяк від неї не відокремлений), з іншого — житловий будинок з розташованими на першому поверсі магазинами. Це дворова тер-ритория? Немає. І якщо вона не позначена відповідним знаком, це не житлова зона.

А ось від цієї проїжджої частини відходить неширока доріжка. Вона проходить повз ще одного будинку, а з іншого боку — газон; потім вона вливається в ще одну дорогу — трохи ширше і з тротуа-рамі, яка, в свою чергу, йде повз школи. Це все дво-ровые території? Немає. На таких ось сучасних масивах взагалі немає «окремих дворових територій» — тут вони ніяк не відділені від інших, тут, по суті, взагалі немає поняття двору. Весь цей масив в комплексі можна розглядати-вати тільки як «частина населеного пункту», яка стає житловою зоною, тільки коли позначена зі-ответствующими знаками.

Тому в разі конфлікту з працівниками міліції по-воду стоянки в такому місці в поясненні слід написати: «Місце, де припаркований мій автомобіль, не є житловою зоною в сенсі п. 1.10 ПДР. Частина населеного пункту — житловий масив — не означена дорожніми знаками «Житлова зона». Дана територія не є «окремою дворової території-рієй», оскільки не відокремлена від решти території жи-лого масиву ніякими архітектурними, або іншими інженерними спорудами, і провести межі між такими террі-ториями в даному районі неможливо.com.ua/support/helpauto/article8.htm» title=»Джерело» target=»_blank»>Зупинка і стоянка

Також ви можете прочитати