Автомобільні акумулятори: нове в обліку, зберіганні, експлуатації

29.06.2016

Документ. Автомобільні акумулятори: нове в обліку, зберіганні, експлуатації і списання

Автомобільні акумулятори:

нове в обліку, зберіганні, експлуатації і списання

23 лютого 2006 року був прийнятий Закон України № 3503-IV «ПРО хімічні джерела струму» (далі — Закон), який встановив засади правового регулювання у цій специфічній сфері. Так чи потрібен Україні цей Закон — це, звичайно, велике питання. Судячи з того, як неспішно приймаються підзаконні акти до нього,- не так вже він і потрібен. Адже досі не видано навіть ліцензійні умови для тих видів діяльності, які відповідно до Закону підлягають ліцензуванню (хоча ліцензії необхідно отримувати, оскільки орган ліцензування призначений Кабміном).

Власне кажучи, перший нормативний акт, виданий на виконання цього Закону, з’явився тільки зараз: 25 липня 2008 року пройшли реєстрацію в Мін’юсті Правила експлуатації акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Мінтрансзв’язку України від 02.07.2008 р. № 795 (далі — Правила).

Цей документ поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, діяльність яких пов’язана з

«виготовленням, транспортуванням, використанням, обслуговуванням, ремонтом, зберіганням та передачею на утилізацію хімічних джерел струму, зокрема акумуляторних свинцевих стартерних батарей, які застосовуються в колісних транспортних засобів і спеціальних машинах, виконаних на їхніх шасі, зокрема для харчування спеціального обладнання».

Під дію Правил не підпадають лише:

— акумулятори*, застосовувані в тролейбусах, мотоциклах і мотоколясках, а також хімічні джерела струму номінальною потужністю менше 7 А/год, інтегровані (вбудовані) колісні транспортні засоби і спеціальні машини, виконані на їх шасі;

— акумулятори колісних транспортних засобів спеціального призначення, зокрема експлуатованих підрозділами МВС, Міноборони, МНС, СБУ і Держприкордонслужби України;

— акумулятори гоночних і спортивних автомобілів, а також транспортних засобів, виготовлених понад 30 років тому і мають колекційну цінність.

Правила складаються з десяти розділів і півтора десятків додатків. Розділ I, як водиться, дає тлумачення термінів, розшифровку використовуваних абревіатур, а також обширний перелік національних, міждержавних, міжнародних та регіональних стандартів (ДСТУ, ГОСТ, EN і IEC тощо), які застосовуються в акумуляторному справі. Потім у розділах II–VII йде докладний опис технічних питань, пов’язаних з вибором акумуляторів, підготовкою їх до застосування, експлуатацією, технічним обслуговуванням і ремонтом, а також зберіганням і транспортуванням.

Але особливий інтерес представляють три останніх розділи, присвячені обліку напрацювання, обігу і списання акумуляторних батарей, підготовці до здачі відпрацьованих акумуляторів на утилізацію, а також питань гарантійного обслуговування і ремонту. Розглянемо їх докладніше.

Облік акумуляторів

На кожен акумулятор на підприємстві заводиться окрема картка обліку (додаток 12 до Правил), в якій відображаються напрацювання і оборот такого акумулятора. Картками займається спеціально призначена посадова особа підприємства.

Облік напрацювання акумуляторів ведеться в умовних місяцях тривалістю 30 діб і в кілометрах пробігу транспорту або в мотогодинах використання транспортного засобу чи спеціального обладнання, яке живиться від акумулятора.

Напрацювання визначається щокварталу як різниця між поточним і попереднім показань лічильника пробігу або мотогодин наробітку. Зауважимо, що сумарна напрацювання за рік або на момент списання повинна бути виражена в яких-небудь одних одиницях, тому за акумуляторів, які експлуатуються в різні періоди у складі автомобілів і в складі спецобладнання (і враховуються в кілометрах пробігу, то в мотогодинах), напрацювання в кінцевому підсумку визначає в кілометрах. При цьому 1 мотогодину умовно прирівнюється до 25 км пробігу.

Перестановка акумулятора з одного транспортного засобу на інший або застосування його в спеціальному обладнанні теж відображається в картці із зазначенням дати перестановки.

Якщо акумулятор використовують не з початку поточного року, то в колонках для запису напрацювання попередніх кварталів ставлять прочерки. Якщо ж акумулятор тимчасово не використовується, то в колонці для запису квартальної напрацювання пишуть слово «зберігання».

Для обліку акумулятора, що пройшов капремонт, заводиться окрема картка.

Картки можна вести і в електронному вигляді. В такому випадку вони роздруковуються і підписуються тільки при зміні водія (оператора) або особи, відповідальної за облік, а також для оформлення висновків комісії з питань обліку наробітку, обігу і списання акумуляторів.

Така комісія, створена за наказом керівника підприємства, визначає фактичний технічний стан кожного акумулятора і вирішує його подальшу долю: здати в ремонт, направити претензію продавцю (виробнику, сервісного центру з гарантійного обслуговування та/або ремонту), списання, передання на утилізацію тощо

Списанню підлягають акумулятори, що потрапили в одну з трьох категорій:

— вичерпали встановлений ресурс, тобто відпрацьовані належну кількість мотогодин (кілометрів пробігу) і в результаті природного зносу дійшли до стану, в якому подальша їх експлуатація економічно недоцільна або небезпечна;

— що втратили споживчі властивості, тобто непридатні для експлуатації внаслідок фізичного зносу, непоправного браку, пошкодження, з інших причин;

— досягли граничного технічного стану, але не вичерпали встановлений ресурс. Граничний стан акумулятора визначається за результатами перевірки потужності, яка проводиться згідно з додатком 13 до Правил Визначення граничного стану АБ».

Ці категорії розрізняються способами документального оформлення. В останніх двох таке рішення оформляється окремим актом списання, до якого додається картка обліку. У першій ж сама оформлена картка служить актом списання акумулятора.

Справні складові частини списаних акумуляторів (блоки електродів, моноблоки, кришки, полюсні виводи, перемички і т. п.) при необхідності використовуються для ремонту інших акумуляторів та утримуються на балансі як запасні частини.

Після списання акумулятора картку обліку на нього зберігають щонайменше протягом трьох років.

Здача на утилізацію

За великим рахунком, головною метою прийняття Закону про хімічні джерела струму було врегулювання питань, пов’язаних з утилізацією акумуляторів, оскільки використовувані в них речовини та матеріали (свинець та його сполуки, кислоти і т. п.) являють собою досить серйозну загрозу навколишньому природному середовищу.

В Правилах питань утилізації присвячений розділ IX, згідно з яким відпрацьовані (списані) акумулятори та їх складові частини, які виведені з експлуатації, повинні передаватися на утилізацію спеціалізованому підприємству, що має необхідну ліцензію.

Керівник кожного підприємства, що експлуатує акумулятори, призначає відповідальну особу, яка веде журнал обліку і обігу відпрацьованих акумуляторів (додаток 14 до Правил). Його функції, до речі, може виконувати той самий чоловік, який оформлює картки обліку. До кола обов’язків такого відповідального працівника входить:

— сортування відпрацьованих акумуляторів (за правилами ДСТУ 3211-95) та їх облік;

— щомісячне інформування керівника про кількість відпрацьованих акумуляторів;

— своєчасна здача їх безпосередньо на спеціалізоване підприємство з утилізації або підприємству-перевізнику для транспортування;

— контроль за поверненням спеціалізованої тари;

— облік і зберігання документів, що підтверджують факт здачі відпрацьованих акумуляторів на утилізацію.

Розділом IX Правил встановлені технічні вимоги до місць та способів зберігання відпрацьованих акумуляторів. Зокрема, вказується, що акумулятори різних сортів зберігаються окремо, без змішування. Не допускається забруднення їх чорними металами, неметалевими домішками і т. п. Акумулятори, що містять небезпечні речовини, розміщуються окремо.

Акумулятори з непошкодженими моноблоками повинні міститися на спеціально обладнаних майданчиках або в приміщеннях, а пошкоджені відпрацьовані акумулятори та їх окремі частини — в кислотостійких контейнерах. Правда, допускається зберігання відпрацьованих акумуляторів в одному приміщенні з акумуляторами, придатними до застосування (при дотриманні необхідних умов).

Цікаве вказівка є в п. 9.9 Правил: підприємствам і організаціям, що застосовують акумулятори у складі колісних транспортних засобів, наказано здавати на утилізацію відпрацьовані акумулятори не пізніше трьох місяців після їх списання. При цьому немає ніяких вказівок про строки здачі відпрацьованих батарей підприємствами, що експлуатують їх у складі спеціальної техніки. Навіщо знадобилося особливо виділяти «транспортні» акумулятори — нам незрозуміло.

Екологічний грошовий заклад

Питання про те, що таке екологічний грошовий заклад, ким і кому він сплачується, напевно виникне у того головного бухгалтера або директора, який наткнеться на п. 9.10 Правил:

«Після здачі відпрацьованих АБ в спеціалізований підрозділ виробника, або підприємство з утилізації, або підприємство, транспортуюче відпрацьовані АБ за договором з підприємством з утилізації, у відповідності зі статтею 19 Закону України «Про хімічні джерела струму» протягом одного місяця підприємства і організації, сплачували грошовий заклад до Державного бюджету та виконали забезпечене закладом зобов’язання, звертаються за відшкодуванням екологічного грошового закладу. Екологічний грошовий заклад відшкодовують відповідно до законодавства».

Справді, ст. 19 Закону розповідається про екологічний грошовому закладі, який сплачується на спеціальний рахунок державного бюджету як забезпечення виконання споживачем зобов’язання здати відпрацьовані хімічні джерела струму для утилізації на спеціалізоване виробництво або спеціалізоване підприємство (їх приймальні пункти).

Такий заклад зобов’язані сплачувати юрособи та фізособи-підприємці, які використовують у своїй діяльності хімічні джерела струму потужністю 7 А/год та більше.

Розмір застави становить 5% від ціни акумулятора (без ПДВ). Розрахунок його суми здійснюється щоквартально стосовно акумуляторів, введених в експлуатацію та/або придбані в попередньому кварталі. При цьому розрахунок здійснюється з дати введення акумуляторів в експлуатацію, але не пізніше трьох місяців з дня їх придбання; сплата — не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

При передачі підприємством відпрацьованих акумуляторів на утилізацію загальна сума екологічного грошового закладу, розрахованого для сплати у відповідному періоді, зменшується на суму закладу, відповідного зданими акумуляторів.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які виконали своє зобов’язання, мають право звернутися за відшкодуванням закладу протягом місяця після здачі відпрацьованих акумуляторів на утилізацію. Відшкодування відбувається протягом трьох місяців з дня звернення.

Так це виглядає з нормами Закону. Проте є один «маленький» нюанс: згідно з останнім абзацом ст. 19 Закону порядок розрахунку, сплати, обліку, звітності, перерахування на спеціальний рахунок державного бюджету екологічного грошового закладу, відшкодування йому сум у разі виконання забезпеченого зобов’язання і порядок використання коштів, що залишилися на бюджетному спецрахунку після відшкодування сум екологічного грошового закладу, визначаються Кабінетом Міністрів України. На сьогоднішній день Кабмін не видав відповідних вказівок.

Таким чином, екологічний грошовий заклад на практиці ніким не сплачується і не може сплачуватися на законних підставах. Що, зрозуміло, тільки радує численних користувачів автоаккумуляторов.

Гарантійне обслуговування і ремонт

щодо гарантійного обслуговування і ремонту акумуляторів Правила нарешті чітко і однозначно вказали, до якої категорії належать ці вироби (дотепер у законодавстві таких прямих вказівок не було).

По-перше, у п. 10.2 Правил заявлено, що автоакумуляторів відносяться одночасно і до складних комплектуючих виробів, на які видається окрема гарантія, і до продукції виробничо-технічного призначення, яка може бути використана у побуті, зокрема у складі транспортних засобів автоперевізників. Тому на них поширюється дія Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого Постановою КМУ від 11.04.2002 р. № 506.

По-друге, пунктом 10.3 Правил встановлено, що акумулятори, придбані в складі транспортних засобів, повинні забезпечуватися технічним обслуговуванням, ремонтом або заміною в рамках гарантійної напрацювання. Такі гарантійні зобов’язання виконуються продавцем автомобіля (виробником, виконавцем робіт з гарантійного обслуговування та/або ремонту транспортного засобу) відповідно до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Мінпромполітики України від 29.12.2004 р. № 721.

Не будемо докладно зупинятися на вимогах до гарантійних зобов’язань (строків, порядку їх встановлення тощо). Зазначимо лише, що будь-які розбіжності між споживачем і виробником, продавцем і т. п. щодо походження дефектів та причин їх виникнення усуваються із залученням експертів з питань втрати споживчих властивостей акумуляторів.

Таку експертизу проводять юридичні та фізичні особи, які мають право на цю діяльність згідно з Порядком проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової і науково-технічної експертизи, затвердженого наказом Міннауки України від 12.01.2004 р. № 12. Експерти повинні бути фінансово та організаційно незалежним від розробника, виробника, постачальника, продавця і власника транспортного засобу і не можуть бути розробниками або виробниками акумуляторів, за якими проводиться експертиза. Само собою зрозуміло, вони повинні мати відповідну кваліфікацію.

Зверніть увагу на досить жорсткі вимоги до оформлення експертного висновку. У ньому обов’язково зазначаються реквізити державного свідоцтва на право проведення наукової і науково-технічної експертизи (серія, номер, дата видачі, сфера науково-технічної діяльності, дата, до якої дане свідоцтво дійсне). При цьому особи, які проводять експертизу без додаткової акредитації (без свідоцтва), зазначають це у своєму висновку.

Висновок оформляється на бланку листа експерта (крім фізичних осіб) у довільній формі за підписом керівника (заступника керівника) експертної організації. Експерти-фізичні особи підписують висновок особисто.

Якщо ж висновок експерта не вносить ясності (або якась із сторін з його висновками не згодна), то спірні питання вирішуються в судовому порядку.

Якщо в результаті виявиться, що втрата споживчих властивостей акумулятора сталася із-за недоліків конструкції та/або виробництва, то виробник (продавець, виконавець робіт з гарантійного обслуговування та/або ремонту) відшкодовують споживачеві збитки в обсязі не менше ринкової вартості акумулятора на дату прийняття претензії з урахуванням використаного споживачем ресурсу. Зазначена величина визначається у відповідності з Експлуатаційними нормами середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затвердженими наказом Мінтрансзв’язку України від 20.05.2006 р. № 489.

Споживач втрачає право на гарантійні зобов’язання виробника (продавця, виконавця робіт з гарантійного обслуговування та/або ремонту) у разі порушення встановлених виробником правил експлуатації акумуляторів і автомобілів, а також норм розглянутих Правил.

Дія гарантійних зобов’язань припиняється також у разі порушення споживачем договірних зобов’язань з виробником (продавцем, виконавцем робіт з гарантійного обслуговування та/або ремонту) щодо правил експлуатації акумуляторів.

Контроль і відповідальність

У відповідності зі ст. 22 Закону державний контроль у сфері хімічних джерел струму, зокрема, здійснюють:

— центральні та місцеві органи виконавчої влади з питань стандартизації, метрології та сертифікації — за дотриманням вимог держстандартів щодо технологічних процесів виробництва, а також за забезпеченням якості хімічних джерел струму та їх утилізацією;

— центральні та місцеві органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища — за забезпеченням екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму, а також за веденням обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію;

— центральні органи виконавчої влади — за ліцензуванням діяльності у сфері хімічних джерел струму. Крім того, ці органи займаються координацією діяльності суб’єктів, підпорядкованих їм або належать до сфери їх управління (розробників, виробників, імпортерів, продавців, покупців, споживачів, спеціалізованих підприємств з утилізації та інших юридичних і фізичних осіб, які беруть участь у відносинах, що виникають при розробці, виробництві, реалізації, імпорті та експлуатації хімічних джерел струму, а також їх заготівлі та утилізації).

Закон не встановлює для порушників спеціальної відповідальності, обмежуючись загальним формулюванням «згідно із законом». А ось в Кодексі про адміністративні правопорушення на цей рахунок є окрема стаття:

“Стаття 82-7. Порушення вимог законодавства у сфері хімічних джерел струму

Порушення порядку обліку придбання та експлуатації хімічних джерел струму або порядку обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію —

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ненадання в установленому порядку інформації або надання недостовірної інформації щодо обсягів придбання та експлуатації нових хімічних джерел струму, обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію —

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Непередача в установленому порядку відпрацьованих небезпечних хімічних джерел струму потужністю 7 А/год та більше на утилізацію підприємствам, що мають ліцензії на здійснення діяльності із заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму,-

тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Крім того, не слід забувати, що в результаті порушення правил утилізації акумуляторів може статися забруднення навколишнього природного середовища. А це вже тягне спеціальні екологічні санкції — аж до кримінальної відповідальності.

________________

* Взагалі-то, правильніше було б називати ці речі «акумуляторними свинцевими стартерних батареями» (як, власне, вони і називаються в Правилах). Але ми для простоти назвемо їх по-побутового — просто акумуляторами.

Олена Мишкіна,

юрист

Сергій Коваль,

юрист

Газета «Фортекс» № 35/2008 (№ 295), від 22.08.2008 р.

Короткий опис статті: акумулятор стартерний

Джерело: Автомобільні акумулятори: нове в обліку, зберіганні, експлуатації і списання

Також ви можете прочитати