АКУМУЛЯТОР ТВОРЧОЇ ЕНЕРГІЇ

28.06.2016

АКУМУЛЯТОР ТВОРЧОЇ ЕНЕРГІЇ

«Талант – це як хіть Важко приховати.

Ще важче симулювати».

Сергій Довлатов

Ситуація 3-я.Творча особистість (певна група) зі складу аудиторії не задоволені творчим потенціалом журналіста або в цілому ЗМІ.

На 1-ий погляд: в чому проблема? У щоденному житті вона вирішується досить легко: людина відрікається від підписки або купівлі якогось повторюваного видання, перемикає канал або просто вимикає радіо, телевізор. Але ми спробували змоделювати ситуацію, при якій творча особистість не задоволена творчим потенціалом журналіста, а останній достовірно знає про це. При цьому ми не будемо розглядати передумови того, що сталося – про це піде мова далі, де ми будемо гласить про розробках організації діалогових відносин з аудиторією ЗМІ. Нас цікавить інший нюанс завдання – методологічний: які інші варіанти можуть мати місце тоді, коли журналіст, домовимося так, минув вже – за переконання аудиторії в цілому або окремих її представників – пік власної творчої активності?

§  Ретроспективний варіант.Журналіст намагається самореалізуватися, використовуючи творчі прийоми, способи, методи, мову, сприяли вдалою, на його думку, діяльності у минулому. У практичній діяльності ЗМІ це знаходить вираження у виникненні видань, програм певної спрямованості, що експлуатують, зазвичай, одні й ті ж теми (наприклад, ностальгія за минулою юності) або роблять ставку на завоювання уваги тільки якийсь однієї соціально-демографічної групи: літніх людей, ветеранів Збройних Сил, дам, овдовілих в роки війни, або, наприклад, такий зовсім специфічної групи, як «стиляги» 60-х років; і т. д.

§  Прогностичний варіант.Подібна спроба, але журналіст пробує зробити творчий екскурс не з реального в минуле, а з реального – у прийдешнє, іншими словами спрогнозувати, а якщо є така можливість, то і втілити на практиці програмки, які, на його думку, ще тільки будуть колись конче потрібні, адекватні інтересам аудиторії. Такими, на наш погляд, є вузько специфічні повторювані видання, що виходять за ініціативою та завдяки творчій «пасіонарну» діяльності окремих журналістів (наприклад, в недавнешнем минулому – видання з проблем комп’ютерних технологій, зараз – з мультимедіа, поп-арту, літературознавчі, театральні журнальчики і т.д. і т. п. Аудиторії в даному випадку, часто, слід ще «дорости» до великих творчих станів журналістів і їх проявів в якихось певних формах, і конкретно цей фактор визначає суперечливість відносин комунікаторів і комунікантів.

§  Інший варіант.Журналіст, видання у власній творчій діяльності просто-напросто отрешаются від будь-яких сприйме часу, мирських проблем. Відхід від реального супроводжується або імітацією висвітлення життєдіяльності якогось казкового соціуму, або гіпертрофованим проектування власного внутрішнього світу до «глобального рівня. В якості альтернативного варіанту розвитку можна, мабуть, розглядати і повторювані видання, намагаються структурувати буття за допомогою тільки формально-логічних, суто лексичних та інших схожих методів відображення реального світу. При тоталітарних режимах, в силу закритості, визначеної зашифрованности текстів, вони часто є єдино можливими для законного виходу та поширення.

Головна відмінність від прогностичного варіанту в тому, що журналіст ставить завдання на творчу самореалізацію лише для «внутрішнього» вживання товарів розумової праці.

§  Кумулятивний варіант.При ньому журналіст, зазвичай, на якесь куце час зникає з «горизонтів» журналістської діяльності, щоб повернутися до аудиторії творчо преображеною («кумуляцио» з пізньолатинського – «нагромадження»). Даний варіант – більш всераспространенный у сфері хоч якоїсь творчої діяльності. Але тільки здається, що на подібний крок здатний, наприклад, кожен журналіст. Ейфорія від початкового творчого успіху примушує його, звичайно, ще довго використовувати напрацьовані прийоми і способи, звичайні форми самореалізації і мову. Відчути момент насичення аудиторії, а ще краще предуведомить його, дано тільки по-справжньому творчим особистостям, які орієнтуються не тільки на свій смак, уподобання, симпатії, антипатії, так і на представлення окремих представників аудиторії, творчо випереджальних основну її масу.

Високоякісне зміна видання, теле-, радіопередачі, ролі та функцій самого журналіста передбачає, спочатку, максимилизацию творчих зусиль особистості або групи творчих працівників. Це не вимушене (або не лише вимушене) дію. Робота по-старому приводить їх у стан творчої захворювання, що характеризується апатією, байдужістю до виробленого, час від часу цинізмом по відношенню до професії, співробітникам, аудиторії. Нерідкі випадки, коли люди не здатний розібратися в причинах схожих станів, у тому, що міра можливої творчої енергії не має форм і методів реалізації.

Що стосується прикладів кумулятивного варіанти розвитку ЗМІ, окремих журналістів, то їх досить багато. Це і перманентна реконструкція телевізійних інформаційних випусків як загальнонаціональних, так і місцевих телестудій. І реалізація творчих проектів Владом Лістьєвим і його співробітниками. І фактично реалізований газетою «Перше вересня» принцип педагогіки розвитку. І майже все інше. У тому числі є приклади і безуспішних спроб журналістів «двічі увійти в одну і ту ж річку», те, що ми вище визначили як ретроспективний варіант творчого розвитку.

Соц нюанс масово-комунікаційної діяльності, неодмінно, є важливою складовою запропонованої нами в даній книжці концепції. І не лише тому, що, як ми казали, творче самовираження – ось основна мета людського існування, що вінчає біо або психічні щаблі сходження до Творчості. Можна бути, наприклад, нещасним в біо сенсі, але щасливим в соц і в творчому. Або навпаки. В залежності, звичайно, від того, як побудована особистістю, або в нашому випадку – безпосередньо журналістом, система цінностей і цінностей.

Можливо Вам будуть цікаві роботи, схожі на: АКУМУЛЯТОР ТВОРЧОЇ ЕНЕРГІЇ:

Короткий опис статті: акумулятор енергії

Джерело: АКУМУЛЯТОР ТВОРЧОЇ ЕНЕРГІЇ

Також ви можете прочитати